Палац у Скалі-Подільській

       Привабливі скелі над Збручем уже й не пам’ятають, коли їх уперше прикрасила споруда. Жителі Поділля не могли намилуватися розкішшю скелястих берегів і нізащо не хотіли їх втрачати, тому вирішили захистити улюблене місце дерев’яним укріпленням. Подоляни недаремно хвилювалися за долю скель: у ХІІІ ст. сюди увірвалися монголо-татари і зруйнували фортецю. Але скеляста краса підкорила душі литовських князів Коріятовичів, тому в 1370-х роках вони з радістю подарували їй замок із непохитного каменю.

      Скелі поділилися з ним своєю чарівністю, і через кілька років усі тільки й говорили про дивовижну фортецю на неприступному березі. Скажіть, хто не захоче привласнити таке чудове поєднання? Першим це зробив князь Вітовт, згодом – С. Лянцкоронський, а на початку ХVІ ст. фортеці просто не давали спокою татари. Уявляєте, вони відвідували замок із майже щорічною регулярністю.

      Ви думали, скала-подільський замок – із тих, хто буде покірно терпіти напади? Зовсім ні. У середині ХVІ ст. він попросив допомоги в унікальної голландської фортифікаційної системи, і від неї укріпленню дісталися незнищенна В’їзна вежа з підйомним мостом та чотириярусна Порохова вежа з бійницями. Неабияк допомогла і річка Збруч: вона не скупилася на воду для широкого рову, що обіймав замок.

      Зміцнити укріплення вдалося на славу, і 1620 року в цьому переконалися татари, які вкотре навідалися сюди, але цього разу повернулися додому з порожніми руками. Зате з військами Б. Хмельницького, які несли на своїх плечах Національно-визвольну війну 1648-1657 років, замок був надзвичайно привітний.
      Ви вирішили, що, побачивши непереборність фортеці, вороги заспокоїлися?

      Ні, вони й далі відволікали її від буденних справ своїми нападами. Тільки уявіть, 1672 року турки перетворили замок на руїни. Але споруда позичила в ситуацій, у які потрапляла, чимало стійкості і твердості, тому у ХVІІІ ст. перетворилася на казковий двоповерховий палац. Цю казку допоміг створити скала-подільський староста А. Тарло, одягнувши палац у найкращий білий камінь та прикрасивши шматочками бароко і класицизму. Ви не повірите: буквально через рік із палацом захотіла пожартувати блискавка і майже повністю спалила його.

      Звісно, руїнам будівлі було не до сміху, але їхня твердість нікуди не зникла. Мури палацу продовжували захищати улюблений скелястий берег і, незважаючи на свій не найкращий стан, не припиняли брати участь в історичних подіях. На початку ХХ ст. вони майстерно виконували роль прикордонної застави, під час Першої світової війни тут з’явилися загрозливі рови з насипами.

      Споруда намагається не піддаватися згубному впливу часу: її унікальну Порохову вежу так і не вдалося нікому здолати, тому вона досі вражає непохитністю. А стіни будівлі дивують неповторними кам’яними орнаментами. Окрім них, візит до мурів палацу подарує ще й дивовижні краєвиди і славнозвісну скелясту красу, яка, до речі, скоро засяє новими барвами, адже чарівний палац уже реставрують.